Листя Трави книга Життя Поета

      Комментарии к записи Листя Трави книга Життя Поета отключены

Уважаемый гость, на данной странице Вам доступен материал по теме: Листя Трави книга Життя Поета. Скачивание возможно на компьютер и телефон через торрент, а также сервер загрузок по ссылке ниже. Рекомендуем также другие статьи из категории «Справочники».

Листя Трави книга Життя Поета.rar
Закачек 3709
Средняя скорость 2243 Kb/s
Скачать

ВОЛТ ВІТМЕН (1819-1892)

ЗБІРКА “ЛИСТЯ ТРАВИ”

“Листя трави” творча історія, сенс заголовка

Задум книжки Волт Вітмен пояснив так: “Листя трави” – це переважно спроба виразити мою власну емоційну й особистісну природу…” Це розповідь про духовну еволюцію поета протягом усього його життя. Ліричний герой – сам Поет, син Людства, Землі та Всесвіту. Можливо, саме тому протягом усього життя Вітмен удосконалював, доповнював і шліфував своє творіння. Автор порівнював це постійне вдосконалення чи то з деревом, яке з року в рік нарощує кільця свого стовбура, чи то із собором, що добудовується і зростає крізь риштування – усе вище й вище до неба.

Збірка “Листя трави” була вперше надрукована в 1855 р. і складалася з 12 поезій, які не мали назв. Так поет підкреслював нероз

Ривну єдність, цілісність свого твору як ліро – епічного монологу в поемах і віршах. Він власноручно набирав текст у друкарні, художньо оформив видання. На зеленій обкладинці зображені стебла трави і відтиснута назва – “Leaves of Grass”. Про ім’я автора читач дізнавався з віршів, оскільки замість імені й прізвища Вітмен помістив на титульному аркуші гравюру зі свого портрета, на якому він зображений у сорочці, робочих штанях і капелюсі, одягненому набакир.

За життя поета книжка перевидавалася дев’ять разів, в останній редакції міститься

вже 400 різних за жанрами поезій: від невеличких віршів до значних за обсягом поем, таких як “Пісня про себе”, “Пісня відкритого шляху”, “Пісня про сокиру” та ін.

Про назву збірки написано немало. Слова, ужиті в її заголовку, в англійській мові є багатозначними. Так, слово “grass”, яке означає “трава, пасовисько”, неодноразово обігрується в тексті (“О, нарешті, я усвідомив: трава промовляє назліченними язиками”), Показовим є уривок, де поет дає волю своїй бурхливій фантазії, індивідуально-авторським асоціаціям:

Послухай-но, що це – трава? – повні жмені простягши, дитина

Спитала. Що відповім я дитині? Я ж боне більше від неї знаю про це. Може, це прапор зелений вдачі моєї, зітканий із різнотрав’я надій.

Може, це хусточка Бога,

Дарунок запашний, на згадку зумисне кинутий,

З іменем власника десь у куточку, щоб ми спостерігали, і міркували,

І говорили: – Чиє?

Може, трава й сама – дитина, новонароджене малятко

Рослинне… Переклад С. Хміля

Слово “leaves” в англійській мові означає “листки”, “паростки”, а ще – “стулки дверей”, і навіть “аркуші паперу”. Існує версія, що це також сучасний Вітменові друкарський термін – “аркуші рукопису, сторін набору книжки”. Адже не забуваймо, що він працював у друкарні та особисто брав участь у наборі своєї книжки. Це, до речі, видно з її розмаїтого і рідкісного для того часу оформлення.

Книга всього життя

Книга віршів “Листя трави” побачила світу 1855 році і за життя Волта Вітмена, постійно доповнюючись і змінюючись, перевидавалася в 1856, 1860, 1867, 1871, 1872, 1876, 1881, 1889, 1891 роках.

Отже, ніжні листочки трави, що пробиваються крізь земну твердь назустріч сонцю, прикриті взимку снігом, щовесни заново відроджуються. Можливо, через цю асоціацію вони й стали для поета символом безкінечності життя, його вічної циклічності (перетворення матерії на інші види, її незнищенність, вічне оновлення світу).

Назва збірки відобразила поетове світосприйняття: трава (незнищенна, як і саме життя) стала метафорою, яка найточніше передає пафос його творчості. Так багатозначність слів, ужитих у заголовку збірки поезій Волта Вітмена, викликає думки про багатозначність смислів самого твору. Та й поетичний хист поета колись нагадував маленький пагінець майбутнього могутнього дерева, який ховається в траві, нічим не вирізняючись на її тлі. Однак прийшов час, коли він стрімко звівся вгору, сягаючи верховіттям небес…

ВОЛТ ВІТМЕН (1819-1892)

ЗБІРКА «ЛИСТЯ ТРАВИ»

«Листя трави» творча історія, сенс заголовка

Задум книжки Волт Вітмен пояснив так: «Листя трави» — це переважно спроба виразити мою власну емоційну й особистісну природу. » Це розповідь про духовну еволюцію поета протягом усього його життя. Ліричний герой — сам Поет, син Людства, Землі та Всесвіту. Можливо, саме тому протягом усього життя Вітмен удосконалював, доповнював і шліфував своє творіння. Автор порівнював це постійне вдосконалення чи то з деревом, яке з року в рік нарощує кільця свого стовбура, чи то із собором, що добудовується і зростає крізь риштування — усе вище й вище до неба.

Збірка «Листя трави» була вперше надрукована в 1855 р. і складалася з 12 поезій, які не мали назв. Так поет підкреслював нероз

ривну єдність, цілісність свого твору як ліро- епічного монологу в поемах і віршах. Він власноручно набирав текст у друкарні, художньо оформив видання. На зеленій обкладинці зображені стебла трави і відтиснута назва — « Leaves of Grass ». Про ім’я автора читач дізнавався з віршів, оскільки замість імені й прізвища Вітмен помістив на титульному аркуші гравюру зі свого портрета, на якому він зображений у сорочці, робочих штанях і капелюсі, одягненому набакир.

За життя поета книжка перевидавалася дев’ять разів, в останній редакції міститься вже 400 різних за жанрами поезій: від невеличких віршів до значних за обсягом поем, таких як «Пісня про себе», «Пісня відкритого шляху», «Пісня про сокиру» та ін.

Про назву збірки написано немало. Слова, ужиті в її заголовку, в англійській мові є багатозначними. Так, слово « grass », яке означає «трава, пасовисько», неодноразово обігрується в тексті («О, нарешті, я усвідомив: трава промовляє назліченними язиками»), Показовим є уривок, де поет дає волю своїй бурхливій фантазії, індивідуально-авторським асоціаціям:

Послухай-но, що це — трава? — повні жмені простягши, дитина

спитала. Що відповім я дитині? Я ж боне більше від неї знаю про це. Може, це прапор зелений вдачі моєї, зітканий із різнотрав’я надій.

Може, це хусточка Бога,

Дарунок запашний, на згадку зумисне кинутий,

З іменем власника десь у куточку, щоб ми спостерігали, і міркували,

і говорили: — Чиє?

Може, трава й сама — дитина, новонароджене малятко

рослинне. Переклад С. Хміля

Слово « leaves » в англійській мові означає «листки», «паростки», а ще — «стулки дверей», і навіть «аркуші паперу». Існує версія, що це також сучасний Вітменові друкарський термін — «аркуші рукопису, сторін набору книжки». Адже не забуваймо, що він працював у друкарні та особисто брав участь у наборі своєї книжки. Це, до речі, видно з її розмаїтого і рідкісного для того часу оформлення.

Книга всього життя

Книга віршів «Листя трави» побачила світу 1855 році і за життя Волта Вітмена, постійно доповнюючись і змінюючись, перевидавалася в 1856, 1860, 1867, 1871, 1872, 1876, 1881, 1889, 1891 роках.

Обкладинка до збірки поезій «Листя трави» В. Вітмена

Титульна сторінка збірки поезій В. Вітмена «Листя трави», м. Філадельфія, 1900 р.

Отже, ніжні листочки трави, що пробиваються крізь земну твердь назустріч сонцю, прикриті взимку снігом, щовесни заново відроджуються. Можливо, через цю асоціацію вони й стали для поета символом безкінечності життя, його вічної циклічності (перетворення матерії на інші види, її незнищенність, вічне оновлення світу).

Назва збірки відобразила поетове світосприйняття: трава (незнищенна, як і саме життя) стала метафорою, яка найточніше передає пафос його творчості. Так багатозначність слів, ужитих у заголовку збірки поезій Волта Вітмена, викликає думки про багатозначність смислів самого твору. Та й поетичний хист поета колись нагадував маленький пагінець майбутнього могутнього дерева, який ховається в траві, нічим не вирізняючись на її тлі. Однак прийшов час, коли він стрімко звівся вгору, сягаючи верховіттям небес.

вчитель російської мови та світової літератури, спеціаліст вищої категорії

формувати літературну компетентність учнів, яка передбачає розвиток критичного мислення, вдосконалення навичок компаративного аналізу; комунікативну компетентність учнів, уміння висловлювати власні судження;

виховувати громадянські якості старшокласників, прагнення пізнати світ й себе в ньому, осмислювати своє призначення, вміти робити свідомий вибір життєвого шляху, планувати своє майбутнє.

Обладнання. Портрет У.Уїтмена, Т.Г.Шевченка, електронна презентація по темі «Збірка «Листя трави»Уолта Уїтмена».

Я поет Тіла і я – поет Душі… У.Уїтмен

Бачити, чути, відчувати – це чудеса, і кожна моя волосинка –

Я божественний усередині й зовні, я освячую все,

що торкаю сам і що торкає мене.

І. Мотивація навчальної діяльності.

У.Уїтмен – оригінальний мислитель, який вірив в ідею єднання людей різних рас, континентів. Він оспівав вільну душею і красиву тілом людину, підняв її з колін рабства і приниження. Він проголосив Демократію. Головна праця його життя — збірка «Листя трави», — це книга про Людину у її найкращому й найповнішому втіленні. Здається, немає в людському житті нічого, що не увійшло б до вітменівського космосу: «душа» і «тіло», молодість і старість, сумніви і безмежна віра, любов, страждання, щастя, пошук, праця — все це увібрала головна книга поета.

2. Етап визначення мети. Інтерактивний прийом „Мікрофон”

Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

Засвоїти провідні теми й мотиви збірки Уїтмена;

зрозуміти, якою бачить поет Людину, Природу, Демократію;

з’ясувати, чим повчальна для нашої молодої незалежної української нації і для кожного з нас збірка У.Уїтмена «Листя трави»;

визначити, що єднає книгу українського поета-пророка «Кобзар» із збіркою У.Уїтмена «Листя трави»;

узагальнити, які уроки двох великих поетів нам слід засвоїти.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Питання для обговорення:

У чому сутність теорії трансценденталізму?

Яка творча історія збірки «Листя трави»?

Що таке верлібр та чим вмотивовував Уїтмен вибір саме цього розміру?

бутній письменник захоплювався читанням Біблії. Можливо, саме із цієї Книги

Книг і беруть початок такі ідеї митця, як віра у братерство народів, думки про рівноправність усіх людей. На світогляд і творчість У.Уїтмена значний вплив мала філософія трансценденталізму. Америка вже була державою, незалежною в світі та економіці, проте духовна залежність від традиційної Європи ще була помітна. Інтелектуальні сили Нового Світу збунтувалися проти занадто тривалої культурної опіки Старого Світу. Нова демократія вимагала нової духовної, моральної думки, якою і став трансценденталізм( від лат. «той, що виходить за межі») — філософсько-літературна течія в США в 1830-1860 р р., основні ідеї якої висловив Емерсон в есе «Про довіру до себе» та у першому трактаті «Природа». Найзначущішими для У. Уїтмена були трансценденталістські ідеї «довіри до себе», духовної незалежності, божественності людського «Я», природної рівності людей, заперечення всілякого насильства, близькості до первісної природи, любові до батьківщини.

Слово «leaves» англійською мовою означає «листки», «паростки», а ще — «стулки дверей» і навіть «аркуші паперу». Існує версія, що це також сучасний Вітменові друкарський термін — «аркуші рукопису, сторінки набору книжки». Адже не забуваймо, що він працював у друкарні та брав участь у наборі своєї книжки.

ІІІ. Засвоєння нових знань.

План уроку.

  1. Символіка образу трави у збірці У.Уїтмена «Листя трави».
  2. Новаторство поезії Уїтмена.
  3. «Пісня про себе» — програмовий твір Уїтмена.
  4. Провідні теми та мотиви збірки «Листя трави».
  5. «Кобзар» Т.Г.Шевченка та збірка У.Уїтмена «Листя трави» — діалог культур, діалог ідей.

Ключові поняття уроку: трансценденталізм. верлібр, «уїтменівський каталог», анафора та епіфора.

В основі прийому лежить коментування тексту. Він сприяє формуванню вміння інтерпретувати інформацію, знаходити асоціації,пропускаючи інформацію через особистий досвід.

2. Слово вчителя. Ми вже наголосили, що улюблена форма поезій Вітмена — верлібр, вільний вірш без рими, з рядками різної довжини. Водночас можна говорити про справді новаторський стиль Уїтмена. Він використовував такі основні художні засоби: (див. електронну презентацію):

— оформлення рядка як закінченої думки, речення;

— діалог із читачем або собою;

— постійні повтори початку віршового рядка (анафора) чи його закінчення (епіфора);

— синтаксичний паралелізм (однотипні речення);

— тяжіння до метафори та символу;

— інтенсивне вживання антитези, контрасту;

— ораторські прийоми (звернення, риторичні запитання, наказовий спосіб мовлення);

— детальний перелік предметів і явищ, названий «вітменівським каталогом».

Прийом розвитку критичного мислення — «Щоденник подвійних нотаток».

Учень читає уривок і висловлює свої міркування з приводу прочитаного.

Вірш «Себе я оспівую» відображає всі головні теми й поняття лірики Вітмена: особистість, демократія, людський загал (єдність, спільнота):

Себе я прославляю, себе я оспівую,
I те, що приймаю я, приймете й ви,
Бо кожен атом, котрий належить мені,
так само належить вам.
Я тиняюся, шукаючи свою душу,
На дозвіллі тиняюся влітку, нахиляюся
й розглядаю стебло травинки.
Мій язик, кожен атом моєї крові складається з
цього ґрунту, з цього повітря;
Народжений тут від батьків, зароджених тут
батьками, котрі так
само тут народилися,
Я, тридцятисемирічний,
без жодної хворості, нині розпочинаю
I сподіваюся не урватися аж до смерті.
Мої міркування. На думку Вітмена, який народився і виріс у США («Народжений тут від батьків, народжених тут батьками, котрі так само тут народилися»), справжній американець не допустить жодної запопадливості, чиношанування чи натяків на зігнуту в підлабузницькому поклоні спину ані перед керівництвом, ані перед губернатором, ані перед президентом, ані перед будь-яким високопосадовцем. Навпаки, він щохвилини може спитати урядовця будь-якого рангу: «А хто ти?» Оце і є суто американське розуміння демократії, народовладдя, яке так цінує Америка й сьогодні: « Ви залишили позаду інших? Ви — президент?
То пусте: вони не лише наздоженуть вас, а й підуть далі,»

Слово «Демократія» Вітмен завжди писав з великої літери, і це промовистий факт. Американці, які постійно наголошують на своєму шанобливому ставленні до особистої свободи й прав людини, дуже пишаються своїм способом життя і потребували свого, американського, «епічного оспівувача» цінностей демократичного суспільства. Ним став Уолт Уїтмен.

Чую — співає Америка, різні пісні я чую,

Співають робітники, кожен співає свою гучну і радісну пісню,
Тесля співає, вимірюючи дошку чи брус,
Каменяр співає, готуючись до роботи чи закінчуючи роботу,
Човняр на човні своєму співає, матроси палубні — на чардаку пароплава,

Швець співає, сидячи на ослінчику, шапкар наспівує стоячи,

Лісоруб співає, співає ратай, рушаючи зранку в поле,
опівдні відпочиваючи, скінчивши надвечір роботу,
Чудова пісня матері, чи молодої дружини за працею, або дівчини

за шитвом чи пранням,

Кожен співає своє, те, що йому або їй тільки належиться,
Вдень — що належиться дневі, а надвечір міцні, здружені хлопці гуртом

Співають на повен голос гучних, мелодійних пісень.( Переклад М. Стріхи)

Учні роблять висновок про уславлення Уїтменом людини праці.

Ліричний герой збірки Вітмена — це узагальнений портрет «ідеального» американця, якому притаманні гранична демократичність поглядів, незатьмарений оптимізм, здатність налагоджувати дружні стосунки з усіма людьми, які трапляються на його шляху, зберігати любов до життя в усіх його деталях. У його поезіях часто йдеться не про одну особу, а про вже згаданий «узагальнений портрет» молодої американської нації, про мільйони американців і американок, людей різних професій.

Уолт Уїтмен, космос, Манхеттена син,

Буйний, дорідний, чуттєвий, їсть, п’є і народжує,

Не сентиментальний, не ставить себе над чоловіками

Чи жінками, чи осторонь їх,

Однаково сором’язливий та безсоромний.

Геть замки з дверей!

Геть з одвірків і двері самі!

Хто зневажає іншого, той зневажає мене,

І все, що зроблено і мовлено, повертається до мене,

Крізь натхнення, наростаючи, рине бурхливо,

Крізь мене – потік одкровення.

Я називаю пароль одвічний, я даю знак: Демократія,

Клянусь, я не прийму нічого, що порівну всім не припало б!

Яким постає у поезії, яку ви зараз прослухаєте, ідеал країни?

Чим відрізняється уїтменівське трактування Демократії від традиційного?

Назвіть приклади уїтменівського каталогу.

Для тебе, о Демократіє

Ось я зроблю континент неподільним,

Я засную найліпшу расу, якої ще не бачило сонце,

Я сотворю божественно привабливі краї,

Де товариші любитимуть один одного,

Де все життя товариші любитимуть один одного.

Я рясно насаджу товариські чуття, немов дерева над річками

Америки, і по берегах Великих Озер, і скрізь по преріях.

Я сотворю нерозлучні міста, що покладуть свої руки одне одному на плечі,

Міста, повні любов’ю товаришів,

Повні мужньою любов’ю товаришів.

Для тебе все це від мене, о Демократіє, я слугую тобі,

Для тебе, для тебе співаю я ці пісні. (Переклад В.Коптілова)

Поетичне слово, космічність мислення, вміння бути «я» — людиною серед людського загалу, «почуття безмежної широти всесвіту» стало об’єднуючим мотивом загальнолюдської значущості уїтменівського слова.

Я так її , я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!

Ідея волелюбності, спів свободі. Протест,бунтарство, антикріпаччина.

робітники, тесля, човняр, каменяр, швець, лісоворуб, хдібопашець.

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

«…І буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…»

Шевченко постає у «Кобзарі» поетом-борцем, поетом-бунтарем.

Висновок. Ми з’ясували, що у збірках поетів-пророків свого народу більше спільних рис, аніж відмінностей.

Які факти з української історії заслуговують на те, щоб увійти в Пісню про себе українця?

Який флористичний символ може бути покладений в основу твору? Чому?

Виступи учнів : Пісня українця про себе

Ж.В.Клименко. Дзеркало Америки (Використання етнокультурогічного шляху аналізу твору при вивченні збірки В.Вітмена «Листя трави»)// Зарубіжна література в школі. – 2009. — № 2(98). – с. 2 – 6.


Статьи по теме